Тут мене – як слів –
ніжності в золі,
тільки дунь.
Ти мене штовхни –
запливуть човни
в річку ту,
де немає хвиль,
лиш потоки крил,
опір уст.
Сонця – ніби скла.
Бите скло, я склав
золоту
осінь – аби ти
в ній могла знайти
кольори
для своїх очей.
Очі для грудей –
світу ритм.
Помовчав за тих
хто не міг, затих,
поріднів.
Промовчи і ти,
треба далі йти
по ріллі.
Проростав в тобі
просто став... і біль
порідів,
перестав цвісти.
Пера, став, і ти.
Лебедів,
лепетав і сох,
лепету – на двох
насушив.
Око кинув десь,
знати б – де впаде.
Ні душі.
Тут мене – як слів –
ніжності в золі,
тільки дунь...
19 Лютого 2010
Тут мене як слiв
© Copyright: Юрий Лазирко, 2010
Свидетельство о публикации №110022000494
Свидетельство о публикации №110022000494
Рецензии
Нет слов, ЛЮ...
Хотя, одно нашла- великолепно!)
С обожанием,
Лемара Лемара 19.05.2010 09:36 • Заявить о нарушении
Хотя, одно нашла- великолепно!)
С обожанием,
Лемара Лемара 19.05.2010 09:36 • Заявить о нарушении
Милая Лемара,
Спасибо Вам за превосходное понимание того, что пишу.
З теплом,
ЛЮ
Юрий Лазирко 19.05.2010 17:48 Заявить о нарушении
Спасибо Вам за превосходное понимание того, что пишу.
З теплом,
ЛЮ
Юрий Лазирко 19.05.2010 17:48 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.