Как избавиться от миазмов госпожи Розамунды - укр

Надихане сучасною українською маргінально-модерною,
танатосо-еротичною прозою і поезією
або як позбутися міазмів пані Розамунди.

Селянську ліру завжди тягне до важкого металу,
до голої екзистенції, але не "гей, чавале!",
тобто перебування в степу або у могилі під степом,
а до панського ergo sum з привидами, фамільним склепом,
сексом, намальованим збудженим пензлем хлопа.
Колись його прадід пахощі оксамитового салопу
пані Розамунди втяг і вчадів, коли сів сповідатись
після неї на лаву, і відтак сподіватись
на побачення "в присмерках смарагдових глиці"
не перестав і в нащадках. Тож біле тіло левиці
без кісток (бо давно струхнявіли) мариться і праонуку.
Уся молодь мужича роду пішла у науку
до гера Мазоха, до кнайп, де пиво і млосно-солодка кава,
де чорти-палестранти, знавці ромейського права,
змішаного з Вальгаллою у Дунайських болотах,
ботають мато-латиною, гадаючи, що то є робота.
Цікаво те, що з цього белькотіння ніколи
не випливе машини чи формули, хоча до школи,
ходив і вчив там щось, схоже на прозу
веселого дня весняного. Друже, коров'ячого навозу,
але не того, що тече з афедрону, схожого на піхву Кібели,
а того, що вистигнув, висох, і став, як той para bellum,
що з трясіння повітря перетворивсь у безжальне залізо,
набери кружалець із 20, плюс купу сухого хмизу,
сядь десь з товаришем під правильною вербою,
розведи багаття, понюхай і станеш самим собою.
А потім - куди завгодно, хоч у сам Чорториїв.
Навіть у Відень. Навіть у Як-тебе-не-любити-київ.

.                14.03.2006.