В одній залі весілля і похорон.
Та хіба це в наш час дивина?
Там сміються, там плачуть і похапцем
Підливають в бокали вина.
За стіною щасливо всміхаються,
Молодятам всі "Гірко!" кричать,
Зовсім поряд - сльозами вмиваються
І за спокій усопших мовчать.
Ось - майбутнє життя починається,
Зичать злагоди в новій сім’ї,
Недалеко ж безодня здригається,
"Отченаш" і свічки на столі.
Не важливо: весілля чи похорон,
Щастя, радість чи біль на душі.
Не робімо усе так похапцем,
Не топчімо моралі межі!
Похапцем
© Copyright: Людмила Логункова, 2010
Свидетельство о публикации №110021802688
Свидетельство о публикации №110021802688
Рецензии
Перекликаэться з фiльмом Бунюеля "Скромное обаяние буржуазии". Нагадуэ магiчний реалiзм.
Макат Нехошет 19.02.2010 10:23 • Заявить о нарушении
Макат Нехошет 19.02.2010 10:23 • Заявить о нарушении
Чесно кажучи - не бачила фільм, але була там, про що вірш. Це мене дуже вразило.
Людмила Логункова 22.02.2010 09:30 Заявить о нарушении
Людмила Логункова 22.02.2010 09:30 Заявить о нарушении