Твій подих і погляд це м'ята і крига.
Ти – опік сітківки, від нігтів порізи.
Кохання зненацька застигло,
Як застигає весняний при'зив.
Коли йду – ловлю усі ями,
Стояти теж не можу – не встою.
Я розгулявся, і я п'яний.
П'яний горілкою і тобою.
Не нам: “Венчаются милостью Божею”
Ти в крові, в кістках, в мозолях рук.
Я тебе занадто обожнюю,
І хочу як десятикласницю фізрук.
Мята и Лед укр
© Copyright: Роман Коляда, 2010
Свидетельство о публикации №110021706684
Свидетельство о публикации №110021706684
Рецензии
