Кулiнарiя душi

  Кулінарія душі
   
   Моя розпечена земля
   Під ясним сонцем гріє спину,
   І я, закохана в країну,
   Сповита щирим почуттям,
   В очах землі втопаю швидко,
   Не золота, та все ж я рибка,
   А отже знову на гачок,
   А отже знову з жару з пилу
   Я без приправи власну спину
   Повинна кухні віддавать
   І на пательні підгорять
   Смакуючи свою ж тканину
   Як піп сповідника провину,
   Ковтає, щоби вік мовчать.
   
   Мене томатом обливать?
   Солити душу, і в сметані
   Свою ідейність полоскать?
   
   Відомо ж, рибоньки не сплять
   Чому є тоді і я повинна
   Коли від серця лине слина
   На мить хоч очі затулять,
   І на пательні підгорять,
   І йти на стіл, до страв, до пива?
   Хіба ж для цього я ростила
   Свої ідейні почуття?
   
   Таке важке у риб життя...


Рецензии