Стояла я, а дні все бігли... бігли...
Вони не знають що таке зупинка.
Хвали життя – чи, як собака, скигли,
Й на трохи не зупиниться хвилинка.
Мовчала я, але думки летіли...
Вони не знають зовсім перепони.
Злі, добрі, смілі і не смілі...
Не язика, це – серця є закони.
Стояти і мовчати – бігти, говорити.
Немає значення, життя всерівно плине.
Лише душа. Їй треба вік творити.
Її труди – спасіння нам єдине.
2010 р.
Стояла я, а днi все бiгли... бiгли...
© Copyright: Катруся Степанка, 2010
Свидетельство о публикации №110021200774
Свидетельство о публикации №110021200774
Рецензии