Чого у грудях серденька нема?
Чого немає в ньому току крові?
Чого в душі вогонь мій не пала?
Чого мовчать на небі ясні зорі?
Чого в гаю замовкли солов’ї?
Чого землею не тече ріка?
Чого усі навколо не свої?
Чого любов, скажи, така крихка?
Ми були разом, вірили, кохали,
Боялись втратить віру у дива,
Але один до одного звикали…
Не знаю, нащо біль досі трива?
Шшш, тихше, вітерець, послухай, милий,
Гей, місяцю, тобі хочу сказать,
Ви можете позичить мені крила,
На жаль, людині не дано літать.
Чого
© Copyright: Роса На Солнце, 2010
Свидетельство о публикации №110021108052
Свидетельство о публикации №110021108052
Рецензии
Та полетиш ти, можеш не страждати,
Бо в тебе крила є, лиш розгорни,
Лиш спробуй ними гарно помахати
І відірвешся миттю від землі!
Один тягар, що не пуска у небо,
то біль твій лютий
Звиклий тяжкий ворог-друг.
Жени його, хоча може і звикла,
що поруч він. Але порви той круг!
Це тяжко, майже неможливо, та
Коли ти якось робиш не можливе,
Оце і є під хмарами літать,
Бо ти - небесне справжніє створіння!
Осенние Записки 11.04.2010 15:01 • Заявить о нарушении
Бо в тебе крила є, лиш розгорни,
Лиш спробуй ними гарно помахати
І відірвешся миттю від землі!
Один тягар, що не пуска у небо,
то біль твій лютий
Звиклий тяжкий ворог-друг.
Жени його, хоча може і звикла,
що поруч він. Але порви той круг!
Це тяжко, майже неможливо, та
Коли ти якось робиш не можливе,
Оце і є під хмарами літать,
Бо ти - небесне справжніє створіння!
Осенние Записки 11.04.2010 15:01 • Заявить о нарушении