Тобі подобається, мабуть. Не знаю.
Тобі до вподоби мучити серце.
А я тебе ізнов вибачаю,
А ти, як на зло, на рану ще й перцю.
Мені на душу спадають сніжинки,
Чуєш, вони не тануть майже.
А снігопад все не знає спочинку –
Шаром покрив мегатонни фальші.
Вибач мене, мій любий, серйозно.
Я ненавмисно плутаю карти –
Просто така в мене карма курйозна –
Завжди до серця близько сприймати.
Все таки, стервисько ця наша доля,
Жарт розіграла собі на втіху –
Та, що із льоду палає до болю,
Той, що з вогню пригорта душу з снігу.
Вогонь. Л1д
© Copyright: Роса На Солнце, 2010
Свидетельство о публикации №110021108014
Свидетельство о публикации №110021108014
Рецензии
как не огонь, так лед.
И последний жжет не хуже, чем первый....
Осенние Записки 11.04.2010 11:55 • Заявить о нарушении
И последний жжет не хуже, чем первый....
Осенние Записки 11.04.2010 11:55 • Заявить о нарушении