Чернетка
…Ріка кружля між сирних берегів,
здірявлених гніздечками пташок.
Біжить в майбутнє з сивини віків,
шліфує пляж, де золотий пісок
готує марево на сонячнім вогні,
а верби – сиплють листя як приправу.
І вітру подухи із луки, запашні,
комиш колишуть. Ось маленький равлик
повзе гіллячкою. А рибоньки в затоці -
лілеї смикають за ниточки стеблин.
Я йду по берегу, і світ на кожнім кроці
нові все відчуття з душі глибин
здіймає в серце, і у насолоді
карбує день у пам’яті, ясний.
І спомин туги - опівнічний злодій -
тіка на цвинтар. В пісні голосній
хвалу коханню ластівки складають,
підспівують їм басовито хори
джмелів, що конюшину облітають.
А партію сопрано миші в норах
виводять писком… І біжить стежина
наввипередки з водами ріки,
і аромат із зарослів ожини,
я досі відчуваю крізь роки…
2010
Дiдова рiка
© Copyright: Александр Зубрий, 2010
Свидетельство о публикации №110020904165
Свидетельство о публикации №110020904165
Рецензии