Ти згадуй про мене і вдень, і вночі,
В годину нещастя й любові.
Ти згадуй мене при вечірній свічі,
Чи просто при тихій розмові.
Приходь ти до мене хоча б уві сні,
Мов мрія, приходь – тихо-тихо.
Якби ти хоч знав як потрібен мені,
Можливо б зі мною був близько.
Хочу чути тебе з весняним дощем,
Із шепотом лісу й долини,
Але найбільше мрію про те,
Щоб бачить поряд тебе щохвилини.
Не знаю, почуєш ці вірші чи ні,
Та в серці не згасне надія.
Щоб ти хоч колись признався мені,
Що також про мене ти мріяв.
І побачу тоді я красу тих ночей,
Коли плакала тихо, без тебе.
І поглянуть на мене зірки твоїх очей,
Що дивляться лагідно з неба.
Побачу тебе я не в сні – наяву,
Побачу, і тихо заплачу.
Без тебе не мрію я і не живу,
Без тебе краси я не бачу.
Та що та краса і без твого тепла?
Нікому того не збагнути.
Червона троянда на морозі цвіла
Тому, що могла з коханим там бути.
Прохання
© Copyright: Анастасия Абрам, 2010
Свидетельство о публикации №110020806255
Свидетельство о публикации №110020806255
Рецензии
