И. Бродский Ты выпорхнешь, малиновка,.. - укр. пер

Ти випурхнеш – вільша`нка, ниций птах,
з трьох вільшняків, згадаючи в неволі,
як в сутінках, переборовши страх,
люпин з горохом б’ються в чистім полі.
Крізь вербні вуса зімкнені – туди,
де лицарі в’юнкі, несамовиті
краплинами небесної води
притихлу землю зрошують щомиті.

Вільшняк здригнеться раптом, і на це
вмить в голові вже здогадка готова:
мовляв, то, поправляючи сильце,
поворухнулась постать птахолова.
Насправді ж там, під тулубом верби,
стежина висне, світиться, біліє.
Не чути ні дзюрчання, ні стрільби,
не видко ні Стрільця, ні Водолія.

Це тіні, тіні з крилами, нічні,
прямують, вивертають темні кущі –
як спогади – настирні, мовчазні.
І, як часи минулі, -  невмирущі.

    Переклад здійснено 1987 р.



 Ты выпорхнешь, малиновка, из трех
 малинников, припомнивши в неволе,
 как в сумерках вторгается в горох
 ворсистое люпиновое поле.
 Сквозь сомкнутые вербные усы
 - туда, где, замирая на мгновенья,
 бесчисленные капельки росы
 сбегают по стручкам от столкновенья.
               
 Малинник встрепенется, но в залог
 оставлена догадка, что, возможно,
 охотник, расставляющий силок,
 валежником хрустит неосторожно.
 На деле же - лишь ленточка тропы
 во мраке извивается, белея.
 Не слышно ни журчанья, ни стрельбы,
 не видно ни Стрельца, ни Водолея.
               
 Лишь ночь под перевернутым крылом
 бежит по опрокинувшимся кущам,
 - настойчива, как память о былом,
 безмолвном, но по-прежнему живущем.
          
                24.05.1964