Чомусь згадалось

посвящаю сестре Людмиле

Чомусь згадалось, як у дитинстві мати 
Нас із сестрою поряд садовила,
Давала нам по ситечку тримати
Та кукурудзи миску становила.
І щоб зерно у ситечко лягало,
Ми терли качани по між собою
А поряд у печі яскраво грало
Вугіллям полум’я та вітер вив трубою.
Зимовий вечір, все у сніг загрузло,
А мама з татком нас пісень навчають.
І пухкає у печі кукурудза
Та тіні на стіні казково грають.
Отак у нас завжди тріщали дрова,
А ми співали аж до сну пісень.
Щоб всі були ми живі і здорові
Та берегли тепло своїх осель.
Сестра малою лагідна бувала.
Товстенькі щічки, пухлі рученята.
Вона мене жаліла, як бувало
Я діставала ременя від тата.
Та, як стояла долі на колінах
На кукурудзі, що з сестрою терли.
Аж ось коли вони згадались милі,
Її дитячі слізки, наче перли.
Нема вже тата, мама захворіла,
А ми з сестрою двічі хоч на рік
Та бачимось, щоб пісня нас зігріла,
Як у дитинстві батьківський поріг.

 перевод http://stihi.ru/2010/02/06/1630