Не бійся відпустить мою на волю душу
Твоїх я володінь кордони не порушу
А розчинюся у потоці ніжних слів
Що не сказав…а може просто не хотів
А потім виберу собі я місце чільне
З якого видно, що від тебе вільне
Моє дихання … звільнене з полону…
Воно надихалось любовного озону
І мало не завмерло від свободи
Яку подарували замку твого зводи
Мірилом неприступності зміряв
Але вже сам не певен… і розжав
Ти губи сильно стиснуті від муки
І марив мою душу взяти в руки…
***
© Copyright: Лариса Опанасенко, 2010
Свидетельство о публикации №110020603455
Свидетельство о публикации №110020603455
Рецензии
