А біла квітка – диво квітка
Під снігом тихо проростала
Мов лист, що посланий від літа,
Якого ми ще не читали
Не зрозуміти ті страждання
Що вже переболіли й стихли
І маємо розчарування -
Земного щастя лише крихти
А та тендітна біла квітка
Трималася під снігом стійко
Тепло, даруючи привітно
Весняний вітер швидкоплинно
Зронив свій перший диво-погляд
А також ледь помітні миті
Напевно це його недогляд:
Розставлені зимою сіті
І цим теплом зачарувавшись
Вона лиш більше розквітала
І поглядом до губ припавши
Повітряний цілунок слала
***
© Copyright: Лариса Опанасенко, 2010
Свидетельство о публикации №110020507642
Свидетельство о публикации №110020507642
Рецензии
