Говорила мати ще малому сину,
Поучала знати його про життя.
Що на світі горе втратить Батьківщину,
А іще страшніше від батьків тепла
Говорила мати,- не вагайся сину
Прийми щиро серцем те що дав Господь
Полюби до болю свою Батьківщину
Заслужи на милість Батькову любов
Говорила мати: Що ти робиш сину?
Сивим вже волоссям сповнилось чоло
Що ж ти так непастиш свою Батьківщину
Що ж ти так нехабиш Батькову любов
Говорила мати на прощання сину:
Скільки зможу, буду молить Бога знов
Щоб залишив дім твій – нашу Батьківщину
Щоб простив Й зберіг нам, Він свою любов
Вже почиє мати та все линуть сину
З неба як молитва ті її слова
Не втрачай мій сину свою Батьківщину
Заслужи у Бога для її тепла.
Говорила мати...
© Copyright: Сергей Крепак, 2010
Свидетельство о публикации №110020503096
Свидетельство о публикации №110020503096
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.