Казкова нiч

   

Казкова ніч, занурене все в біле,
Аж відчуваєш білість у собі -
Фантастика, яка ж магічна сила,
Шалено ходить дивом по Землі!

В такій порі сам Бог велів відкритись
І наш герой теж зволікать не став,
І доки рік не встиг ще народитись,
Зізнання щире милій промовляв.

Сказав натхненно, прямо і спокійно,
Що в серці достеменно лиш вона,
Що почуття глибокі і стабільні
І жити спільно запропонував.

Вона ж була збентежена:" Так швидко?!
Між нами ще нічого не було!
Чи хочеш ти принизливо і бридко
Вчинити - потім, ніби "загуло".

Він відповів, що впевнений у собі,
Що ладен одружитись хоч вчора,
А при її, не дай же бог, незгоді
Не знітиться, бажатиме добра.

Відповіла: "Не треба поспішати"-,
Що час мине, все вирішить як слід,
Що не готова зараз зустрічатись,
То ж спільності, одруженню: "ні-ні".

Він подивився в очі її карі,
Що випромінювали... теплоту -
В мовчанні діалог триває далі,
А завтра створять пару молоду!
 
Казкова ніч, занурене все в біле,
Аж відчуваєш білість у собі -
Фантастика, яка ж магічна сила,
Шалено ходить дивом по Землі!

29.12.09