Весь час в громаді нашій сварки,
За межі і повітря на землі.
Ми стали «галушками», «кайдашами»,
Ненависні, завидливі і злі…
Вже стало нормою з сусіда посміятись,
Коли розбрат й невдачі у сім’ї.
Згорів сарай так хай горить і хата,
Такі стосунки стали між людьми…
Байдужість, черствість і жорстокість,
Роз’їли душу нам давно.
А нам потрібна доброта і чесність,
Без них ми підемо на дно…
Ми стали жадними і ненаситними до всього,
За гроші й золото ми здатні будь нащо.
Підставити та зрадити ми можемо любого,
Відповідати прийдеться в майбутньому за все…
Хотілося, щоб кращими ми стали,
Щоб душі наші світлими були.
А на очах полуди менше стало,
Тепла і сонця більше у житті…
Щоб між людьми завжди була повага,
Любов, надія, віра й доброта.
Кріпкою, сильною стане вся громада,
Повернеться повага і здійсниться мета…
Сьогодення
© Copyright: Борис Мохонько, 2010
Свидетельство о публикации №110020202737
Свидетельство о публикации №110020202737
Рецензии