Я розумію – бажано піти
Та зупинити марні сподівання.
Ти залишаєш поступово сни,
Не викликаєш гострого бажання
Торкнутись ніжним подихом щоки,
Зімліти вщент під поглядом любові…
Дурепа! Хибно думала, що ти
Вважав за щастя мить, коли зі мною...
Лише тому, що поряд Я була.
Які слизькі ці сходинки кохання!
Чом крок за кроком я до тебе йшла,
Якщо тобі розвага залицяння?
Навіщо був занадто довгим шлях
Не до відродження, а знов у пекло?
…В труну із серцем вбито новий цвях…
Останній цвях.
Вже час іти…
Нестерпно.
Останнiй цвях
© Copyright: Таис Весенняя, 2010
Свидетельство о публикации №110020202259
Свидетельство о публикации №110020202259
Рецензии
Ви гарно пишите українською, мова ллється, наче струмочок...І це є мабуть джерело Вашої творчості...Сподобалось. А щодо побажання: ПАЛКОГО, ПАЛКОГО, наче Сонце,(а також теплого, відвертого) Вам кохання, такого, щоб квіти під камнями зацвіли!
Файл Не Найден 07.10.2010 23:26 • Заявить о нарушении
Файл Не Найден 07.10.2010 23:26 • Заявить о нарушении
Юрію, що мені відповідати, коли кожне Ваше слово таке живе,таке важливе...Воно дає надію, втішає і загоює рани.
Дякую за побажання! такі щирі! вони обов*язково повинні втілитись у життя!!!
Таис Весенняя 07.10.2010 23:58 Заявить о нарушении
Дякую за побажання! такі щирі! вони обов*язково повинні втілитись у життя!!!
Таис Весенняя 07.10.2010 23:58 Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.