Ішов, збагнув тепер страждаєш
Вернись, зустрінь і відпочивши
Ти світу знову сповіщаєш
Що рухався не так – стомився…
Не знав стояти чи вернутись
І сумнівів потік нахлинув
«А може ріки обернути
У океан, що світ покинув…
А може просто не радіти
Не плакати, не говорити
Зорю у мареві зустріти
І в своїх мріях залишити
А може просто подивитись
Ось погляд чистий , незрадливий,
Що відкриває таємниці…»
І чому світ такий вразливий?
Які дороги…Яка радість..
Кому усе це призначалось?
А сумніви - це також спадок
Якого трішечки зосталось…
***
© Copyright: Лариса Опанасенко, 2010
Свидетельство о публикации №110020107568
Свидетельство о публикации №110020107568
Рецензии