Не сумуй

Не сумуй

Прикували долю до неволі.
Людям сказали що долі немає,
що коли бажає хтось нового
то мусить цікавитися старим
--- що уже давно забуте,
й себе якось забавляти...
Так панують над народом
старі гади... Брудні руки їхні,
бідного під кулаком тримають!..

Віки цілі обдурили,
в червоних жупанах ходили;
а тепер, жовто блакитний стяг підняли
й закричали: "то не ми таке робили" --
А люди ж не забули що вони курили!..

Курили й брехали. 
Брехали та крали волю людини!
Під стовпом, на землі холодній роздірали
що найкраще дівчинонька мала, та й
збувалася негідно: в недолі вмирала.

А країна про це і не знала
бо не існувала як держава!..
Під чужими гратами, заперта
як не своя, жила проживала,
та де-інде зупинялась
й за далеким обрієм
якось відбивалась!

І дівчина піднялася
весільне плаття пошила
поглянула на хвилюючий захід
--- себе побачила в нім,
та й полюбила...
А країна -- її мати, таке ухвалила!

Задумала розкувати долю
молода дівчина... Замовила "Сокіл!
співай що знаєш про волю.
А ти соловейко, не сумуй!..
Дуета із соколом прямуй."