Ольга

Помниш Ольга як це було,
Де мріяли ми як в раю,
В далекім і неземнім краю,
Де щастя в душах наших жило.

В думках міцнно руку твою тримав,
І серця радість я в грудях жимав.
Ольга, ти є мрія моїх думок,
Тільки серцю не підбереш ти цей замок.

Дивитись мрійно в твої очі,
Як на місяць сяючий у ночі,
Покидати мрію не хочеться,
Смуток життєвий проситься.

Де тебе знайти, в якій дівчині шукати?
Серце жалем і кров"ю омивати.
Де ще очі такі побачу я?
Де почнеться щастя мого життя?

Буденні дні мене розчаровують,
Немає-немає там такого,
Де б твої очі мене очаровують,
Де б ласки і щастя живого!

Одна мить і мрій немає,
"Як же так, такого не буває",---
Раніше так впевненно говорив
А тепер силу волі свою умертвив.

Що ж тепер сказать собі?
Як розкритись тепер мені?
В павутинні життя я запутавсь,
Жаль інших я не слухавсь.

А цілувались ми, чи помниш ти,
Де серця стук завмирав,
І подих повільнішим становився,
Не хочу чути, що я помилився.