Ти омріяним птахом злетіла з небес
І грайливо шукала натхнення
Уві сні,наяву,і на грані терез,
Де читають світи одкровення.
І в своїй невагомості майже змогла
Розпізнати тяжіння земне,
І в тяжінні земнім ти,як світ,берегла
Обрій неба,чий світ не мине.
Кришталево-прозора краплина води
Обернулась з небес білим снігом,
Притрусила дерева,дороги-сліди...
...білий сад,білий лід...
білим снігом.
Ти омрiяним птахом...
© Copyright: Надежда Кошель, 2010
Свидетельство о публикации №110012309006
Свидетельство о публикации №110012309006
Рецензии