Часи бувають

Чьому неможу я писать,
гарного того вірша,
як ріки десь джурчять,
землю сонце покрива,
що трава зелена,
та на ній роса,
як птахи співать уміють,
легко так літать.
Чьому пишу,
що мало звіра знаю,
як траву кошу не споминаю,
працюю навіть,
не час мабуть,
та на нього я чекаю.
Надію все одно я маю,
що не одну людину,
віршом зацікавлю,
та чяс настане той.
А доки що я маюсь,
за допомогою і незвертаюсь,
душою для неї і про неї,
я співаю.
Де ти радість,
ціей весни і літа цього,
чьому давно,
непровідував я вас лани,
чи може ви,
кличете мене ліси.
Зараз бачю навіть небо,
я в вікні,
та землю нашу,
виходячи минаю все,
бувае оком щось впіймаю,
тепер прохаю,
приходь скоріше радість.

.............................Прошлое и настоящее.


Рецензии