Мої дні так і проходять з тобою
Особливо коли я сама у шумі метро,
Коли ввечері місто окутається густою імлою,
Порине у сутінки, а у плеєрі повільне ретро.
І так в самоті вечірній я згадую часто
Відблиск одинокого ліхтаря у Дніпрі,
Зоряне літнє небо і нас там
Ти, я і наші щасливі дні.
Все пролетіло, як сон, чарівний
Та надто короткий, нажаль
Лишились лиш спогади, біль їдкий та повільний
І сіра, гнітюча душу, печаль.
***
© Copyright: Ксения Бородай, 2010
Свидетельство о публикации №110012304456
Свидетельство о публикации №110012304456
Рецензии
