Чотири ст ни...

Втома.Тяжка втома сіла на груди,я не можу дихати.Намагаюся вхопити бодай ковточок повітря,намагаюсь втікти...чотири стіни...спроба бігти...чотири стіни...падаю,розбиваю лікті і коліна,закапала кров...не вистачає,не вистачає повітря...чотири стіни...підіймаюсь і намагаюсь бігти,але ти,вхопивши мене за руку,не пускаеш,твої крижані обійми затисли...не висчає повітря,біль..непритомність,солона кров на вустах...приходжу до тями...твій погляд,твій холодний погляд викачує з мене життя...і ці огидні сірі чотири стіни!!!Невже не випустиш?!Зриваюся з місця і кидаюсь на стіну...намагаюсь пройти крізь неї...пальці зточені вкров,опускаюсь на коліна...сльози...чотири стіни.Повітря,потрібне повітря,я скоро помру і ти станеш свідком цього.Ти чекаєш саме на це??!!Не мовчи!!Поговори нарешті!Чого ти хочеш?!Я не можу так жити...чотири стіни...вони оточують,стискають...немає повітря...крик...а ти мовчиш...ти все розумієш,але не відпускаєш кляту руку...Я хочу піти!!Пусти!Чуєш?!!І слово "кохання"зовсім не прикрашають ці бісові сірі чотири стіни!!!Чуєш?Потрібне повітря...я не можу дихати...ти це відчуваєш,але...чотири стіни...