Snow is fuming

(Translation of Ihor Pavlyuk "СНІГ ЧАДИТЬ")

This snow still fumes.
It’s time to make a horse.
A will looks really cheap without revolts.
A stubble field
Was shaved, and now it’s coarse
that stabs, as Love once tamed but never sold.

This life goes fast, much faster than the time.
It hardly touches happiness and smiles.
It leaves no traces, only bells to chime,
to roam through native places and exiles.

I’ll trample down the snow for “easy go”.
Such way diseased are kissed and those with wings.
I recognize myself among my woes
As wines of pristine rivers do begin…

Whatever’s funny – comes with bits of jolt,
And what is broken – would be hart to bend.
Perhaps, the time will catch us after all,
Look straight in eyes, and leave for After-Land.

The world is simply simple, such as snow,
But its complexity – in every flake.
So, therefore you’ll see a frosty brow
Of roadside-flowers windows try to make.

A tiny wick
becomes a blood-streamed vein,
Groves to transparency –
a mystery…
This snow still fumes,
I hear an endless say –
How in advance is written
history.

22 January 2010

(Original text below)

СНІГ ЧАДИТЬ

Сніг чадить.
Ліпитиму коня.
Бо дешева воля без повстання.
І давно не голена стерня
Коле, як приборкане кохання.

А життя йде швидше, аніж час,
Важко прикладаючись до щастя
В тих світах, де вже немає нас,
І у тих, де всім побути вдасться.

Протопчу стежину у снігах.
Так цілують мертвих і крилатих.
Впізнаю себе у ворогах,
Наче вина в ріках непочатих.

Що смішне, те трохи і страшне.
Те, що поламається, не гнеться.
Може, час життя наздожене,
Гляне в очі – і назад вернеться.

Світ простий-простий такий, мов сніг,
І складний, ну як сніжинка кожна…
Тож лицем в замерзлому вікні
Стане, може, квітка придорожня.

Ґнотик свічки веною стає
І при тім прозоріє, прозоріє…

Сніг чадить.
І чується мені
Наперед написана історія.