Дві наші долі, наче дві стежинки,
Безмежний простір розділяє нас.
Може на мить, бодай хоч на хвилинку...
Та перетнутись їм настане час.
І скільки в ту хвилину слів сказати…
Чи погляд скаже більше за слова.
В очах моїх ти можеш прочитати,
Коли щаслива, а коли сумна…
А час вже вносить свої корективи,
В думки, в надії, навіть в почуття.
Та ще чекаєш тої миті і хвилини,
Коли дорога буде в нас одна…
-----
Людина дуже сильна, коли знає,
І вірить в ті знання немов дитя,
Що лиш вона сама і обирає
Щасливий, вірний шлях свого життя…
стежинки...
© Copyright: Валентина Винниченко, 2010
Свидетельство о публикации №110012008721
Свидетельство о публикации №110012008721
Рецензии