З пісні ноти вимазав, стало менше синього –
блюзу нерозчинного в міжакорднім сні.
Нотно забарилися і лежали інеєм
на струні неторканій музи мовчазні.
Ніби вік непещені, ніби в пальцях виросли,
та осиротілими. Викохав їх біль.
На крижалах спокою, із тривкої щирості
я ліпив ніяково усмішку собі.
Та незчувся – вигрівся бас у деці-капищі,
загуло-закутало, ожеледь – на звук.
Як летіти – битися, а де впасти – знати ще б,
чи об вікна птахою, снігом на траву.
20 Січня 2010
З пiснi ноти вимазав
© Copyright: Юрий Лазирко, 2010
Свидетельство о публикации №110012006250
Свидетельство о публикации №110012006250
Рецензии
Очень красивое стихо, ЛЮ! Образы, как всегда - обалденные!)
Супер!
С восхищением,
Лемара Лемара 23.05.2010 19:54 • Заявить о нарушении
Супер!
С восхищением,
Лемара Лемара 23.05.2010 19:54 • Заявить о нарушении
Мое очень большое спасибо, Лемара.
С переводимым дыханией,
ЛЮ :)
Юрий Лазирко 24.05.2010 20:57 Заявить о нарушении
С переводимым дыханией,
ЛЮ :)
Юрий Лазирко 24.05.2010 20:57 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.