крилатi
блакитним журавлем спада на землю
сховати очі у німий куток
щоб відчувати над собою стелю
і розірвати стіни, мінарети
щоб кров текла на ті сніги зелені
що образом своїм нагадують багнети
сосни, гори, доле - далекі
далекі мрії та рани не зажили
вони кричать, танцюють мавками у лісі
мене в мені так пяно закружили
що загорілись ситцеві куліси
танцює доле калинових ран
на місці тих засмічених іллюзій
збудуєм замок Сакаран
забуть , закрий, кажу тобі я стій!
зелений сніг, блакить думок
і стеля там де ноги, вже стоїть
кінець в дощі нарешті змок
крилаті мої - летіть, летіть...
Свидетельство о публикации №110012003952