мушу випити келих докраю,
мушу...мушу...але не збагну,
чому я всім на світі прощаю,
та не можу простити одну.
ту єдину,що серце забрала,
що так само приходить ві сні,
та, що є і кінець,і начало,
та, що з думки не сходить мені.
на шибках червоніє заграва,
мерехтить, наче зорі сумні,
мені прикро,водночас цікаво,
ну,чому,не йому, а мені?
я не знаю,не знаю,не знаю...
нерви тягнуться в срібну струну.
мушу випити келих докраю
і розбити о власну труну...
2008
мушу випити келих докраю...
© Copyright: Дарья Ермак, 2010
Свидетельство о публикации №110011705224
Свидетельство о публикации №110011705224
Рецензии