Я посмішку твою розумію
Як непотріб забитий у шафі
Я в очі твої зазираю
Та не бачу безглуздих речей
Лодоні твої простягаю
До людей на задньому плані.
Я б тебе як поломану ляльку!
Зажбурнула подалі від рук
Закидала сміттям, непотрібом з шафи
Цілувати згустками кави
Не бажаю! Не бажаю!
Я б тебе загорнула в кульочок!
Залишила до ранніх літ...
Доложила б в останній куточок
Де складаю усіх останніх.
Я кожного року туди зазираю
До лодонь твоїх,до очей
Я кохаю тебе! Я кохаю!
Посеред непотрібних тобі речей...
банальщ на
© Copyright: Инна Ветермимолета, 2010
Свидетельство о публикации №110011300375
Свидетельство о публикации №110011300375
Рецензии
