Хто вагався, коли йшов до мрії?
Хто спинявся, як тримав за хвіст?
Хто лякався власної надії?
Хто вертався, спалюючи міст?
Так, це я, у цьому зізнаюся.
Я злякалась власної мети.
Навіть досі ще її боюся,
Але знову я готова йти.
Встану, озирнуся, посміхнуся,
І піду до цілі навпростець.
І не поступлюся, не зігнуся,
Я будую щастя – я митець.
Я митець
© Copyright: Любовь Малевская, 2010
Свидетельство о публикации №110011108818
Свидетельство о публикации №110011108818
Рецензии