Очі заплющую від потоку брехні,
А серце рветься на волю.
Не чує смаку гіркоти.
В полоні сама залишаюсь,
Набридло втікати від своїх
Надуманих мрій.
Очі закриваю, а посмішка
Сяє всіма вогнями
Планети Земля.
Тіло палає від слів недовіри
І підсвідоме кричить:«Почекай»
Очі закриті…
А в далечінь життя пливе
Зі всіма «за» і «проти»
З моїми незбагненими «мухами»
Відкрию очі…
Заплющую очi
© Copyright: Ольга Белоконская, 2010
Свидетельство о публикации №110011007777
Свидетельство о публикации №110011007777
Рецензии