Оттепель

Відлига зимою, вона не дарма,
Зігріла собою, хати та міста,
Вона намагалась серце зігріти,
Та його до мене знов прихилити.
Хоч, я і благала її, що не треба,
Та можна хіба умовити небо?
Серце розтане, чи ні, я не знаю,
А сніг мій що тане, зітхає – кохаю…
Шкода любові мені, а ні снігу,
Душа без кохання схожа на кригу.


Рецензии