Якби сади цвіли рясніше,
Якби джерела били скрізь,
Було б усім нам веселіше –
Не бачили б природи сліз,
Не чули б ми, як стогнуть луки,
Шепоче в річці риба нам:
«Не забрудняйте – вам же жити
І дітям, внукам, їх синам!»
Усі ви бачите скрізь себе,
Що гине в бруді рідний край,
Що не летять птахи у небо,
Бо там уcім їм – хоч здихай,
Хоч падай вниз, бо де ж повітря?
Де чистий-чистий небосхил?
Усе це бачу коло себе
Й не можу я коритись з цим!
Свій голос віддаю на захист
Природи рідної краси!
Свiй голос я вiддаю на захист природи!
© Copyright: Екатерина Автомонова, 2010
Свидетельство о публикации №110010905320
Свидетельство о публикации №110010905320
Рецензии
