Секондхенд

Якось я прокинувсь зранку, виспався доволі.
А бабуся ще хропить, як трактор у полі.
Як задула ще звечора свічку на кроваті,
я не знав вже, що й робити, з ким поспілкуватись.

Хіба ж можна стільки спати? Не встиг ще й спитати,
а вона мені-"Не буду так рано вставати!
Не висуну навіть носа сьогодні із хати!
Неси каву у постелю! Набридло чекати!"

"Ти ж говорила мені вчора- в секондхенду підем!
Туди з Європи щось привезли,що їм не потрібне!"
Може нам ще знадобиться, що НАТО приперло?
Ми ж не знаєм, скільки в ньому чоловік померло!

Продерла свої оченята, натягла спідницю.
Та й подибали ми разом в дешеву крамницю.
Походили, помацали, думали- щось путнє.
А воно усе- старюче, ще й ціни- недоступні.

То грязнюча фуфайчина, то рвані чоботи-
не згодиться воно нам навіть для роботи!
Нічого так і не придбали в дешевій крамниці.
Не сподобалися нам з Європи дрібниці.

Мабуть, будемо ходити в своїй одежині.
Вона у нас хоч старенька, та без дірок на спині!
То ж не треба зазіхати на крам із Європи,
він- то грязний, то подертий, що ж ми їм- холопи?

Не будемо купувати товар дешевенький!
Хоч не дуже ми багаті, але й не дурненькі!