Кривой Рог- Москва- Запорожье- Сходница-транзит

Поїхали якось ми
відпочти в Східницю-
виганяти камінці
мінерал-водицею.

Бо водичка тая
з горки витікає,
і лікувати нутрощі
вона допомагає.

Пішли зранку на джерело
попити водичку.
І зустріли там москвичку-
Галю- молодичку.

Була вона гарнесенька,
худенька, тихесенька.
То мовчить, то посміхається
(на комплімент наривається).

Разом пішли до їдальні,
за стіл один сіли.
Підвели до нас сусіда
скромного, несмілого.

Після того, як до нас
його підсадили,
жартувати став, сміятись,
наче підмінили.

Сподобалася всім
компанія наша.
Всі веселі та кмітливі,
як гречана каша.

Він приїхав з Запоріжжя
теж водичку пити,
зворушити камінці,
нирки підлічити.

Познайомилися ближче-
Володимир звати.
Стали ми його з собою
на джерело брати.

По дорозі на джерело
ожинку збирали.
Якби не ожинка тая-
з голоду б пропали.

Годували нас в їдальні-
буряк та капуста.
То (казали) є дієта,
та й в коморі пусто.

На столі стояла сіль,
хліб (по два шматочки)-
щоб не переїли,
та шлунки не боліли.

Ну, а сіль-то є не цукор!
Можна жартувати!
Стала Галя у супець
Вові підсипати.

Поки Вова свій супець
несе поміняти-
Галя спритно устигає
і в друге додати!

І, щоб Галю не підвести,
та їй підіграти,
стали й ми носи  крутити,
мов- солонувате.

А вона, бешкетниця,
очі закотила,
та й собі промовила-
"Ну вже й насолили!"

Вова думав, що кухарка
все пересолила,
але ж дієт-сетра сама
ту їжу ухвалила.

Так і ходив усі три тижні
то борщ, то суп міняти.
Ми зі сміху давилися,
немов бісенята.

А після їдальні-
мерщій до магазину,
бо стали животики
чухать через спину.

То пиріжки, то цукерки,
то ковбасну шкурку.
Аби тільки заморити
хробачка у шлунку.

І так було всім весело,
вся їдальня ржала,
якщо знову якийсь номер
Галя утинала.

А як тільки заходили
 ми до їдальні разом,
то і гумор з апетитом
з*являлись одразу.

І скільки ми не їздили,
де б ми не бували-
та веселих друзів наших
ми не забували!

А сьогодні ми вітаєм
Галю-ювіляршу!
І бажаємо їй жити
набагато краще!