Ти пробач мені сумнії очі,
Ти пробач дивні думи мені.
Серед темної, чорної ночі
Ми з тобою стояли одні.
Ми стояли, але в цьому світі
Ти був сам, я ж літала у снах.
У жаркому, духмяному літі
Заблукала, немов у віках.
Ти пробач мені погляд бездумний,
Що затьмарила темна вода.
Я була зачарована сумом,
Що в людині, як мак, розцвіта.
Я була уві сні, як та пташка,
Що згубила гніздечко своє.
Мої думи, як біла ромашка,
Що у полі самотньо цвіте.
Я впаду із високої скелі
І прокинусь від крику в сльозах.
В візерунку, що зверху на стелі
Притаївся невиданий птах.
Забери мене пташе на небо,
Заховай від страшної біди.
Мені більше нічого не треба,
Лиш знайти моеи долі сліди
Ти пробач
© Copyright: Викулька Рыбалко, 2010
Свидетельство о публикации №110010103842
Свидетельство о публикации №110010103842
Рецензии