Ти взяла сонечко руками,
Але воно ласкало руки,
Ці руки складали віками
На свої плечі наші муки.
Ти взяла в руки ясний місяць.
Не холодив, а грів привітно,
Все в клопоті і ніч, і десять...
Жила тихенько, непомітно.
Ти взяла в руки буйний вітер,
А він послушно ліг в долоні,
Не знаючи й одної з літер,
Молилась серцем у поклоні.
Ти взяла в руки свої - вічність...
Час зупинився над світами,
Бо вічність – це Любов і Ніжність,
Велика Мудрість Серця Мами.
Мамi
© Copyright: Катруся Степанка, 2009
Свидетельство о публикации №109122901327
Свидетельство о публикации №109122901327
Рецензии