Спокійно… тихо у вагоні,
Мандрую у купе одна,
А за вікном поля рухомі,
На них вкрадається зима.
Притрушене все білим снігом,
Попідмерзали калюжі,
Ось так земля щорічним бігом,
Несе неспокій для душі.
Так літо забирає весну,
А осінь літо... знов зима.
Поки до літа я воскресну,
Розквітну – вже тепла нема.
Тепло... спокійно у вагоні,
Хоч, за вікном вже мерзне світ.
Я у думок своїх в полоні...
Це мої квіти безліч літ.
2009 р.
Спокiйно, тихо у вагонi...
© Copyright: Катруся Степанка, 2009
Свидетельство о публикации №109122901321
Свидетельство о публикации №109122901321
Рецензии