Some Kind of Monster

 

"Подібне до монстра / Нечто вроде монстра"

Він з усіх і усього зроблений,
Все гвіздками прибито до нього,
І ломами теж він пошматований,
В ньому все і в ньому немає нічого...

Та він живе, в нього є вуха і очі,
Може не його, чиїсь там очі й чиїсь іще ноги,
НЕ так він ходить і не своїми сльзами плаче,
Накшталт чорта... лише хвіст потрібен і роги...

ЖИття забуло про цей випадок безглуздий,
Забуло про нього й виправляти нічого не хоче,
Боїться життя його... Жахливий він і страшний,
А він глибоко в собі тихо на допомогу кличе...

"Я - щось... подібне до монстра,
Нічого свого, все: твоє ,його, її... чиєсь,
Знаю я - тепер мене супроводжує моя  кара,
Смерть! Хоч ти до мене обличчям повернись..."

Вночі не спиться, а вдень не живеться,
Всі думки їдять його. А їх мільйони,
Не змогли відібрати в нього душі і серця,
Лише вони минули того кльону...

Не відчуває його серце тепла і не радісно від холоду,
Воно об ті цвяхи треться, щосили на волю рветься,
А вирвавшись... на волю... в легкий політ - впаде додолу,
І ось тоді, з тієї рани, в грудях не в своїх - кров польється...

І душа, знайшовши вихід, відшукавши ті слова,
Готова вимовити, крикнути щосили - ЗМОВЧИТЬ,
Бо нікому кричати, побачить вона серце на підлозі,
Не загубиться вона в темряві. Буде інших людьми робить.