Не знаю скільки жити маю літ
і по собі який залишу слід?
Чи буде щастя?
Чи опав мій цвіт?
В мирі й любові?
Чи немало бід?
Тихе, спокійне хочемо життя,
на жаль, закрите наше майбуття.
Перетворити як – роки не у сміття?
Не відійти безславно в забуття.
Вчуся любити, скільки маю сил,
усіх на світі, хоч не маю крил.
Здається бачу, та в очах є тільки пил.
Завжди порожній мій духовний стіл.
Смирення повне, що ж, стою на цім.
Стараюся прощати все – усім.
Надіюсь, в ясний день не вдарить грім –
дух буде чистим, не потерпить змін.
2009 р.
Не знаю скiльки жити маю лiт...
© Copyright: Катруся Степанка, 2009
Свидетельство о публикации №109122700638
Свидетельство о публикации №109122700638
Рецензии