Омоновка

Поїхала бабця якось
на ніч на роботу.
Дала жерти всім собакам,
бо то ж її турбота.

А собаки (кляті шавки)
нагло відомстили.
Не давали бабці спати-
Гавкали та вили.

Зодяглася, взяла в руки
ліхтарик і палку.
Тихо двері відчинила,
та й стала на ганку.

Засвітила ще й прожектор,
що стоїть на криші.
А він світить так паршиво,
як покійник дише.

Пішла зразу у той бік,
де труби лежали.
Літом в них текла вода,
яку споживали.

Та не тільки воду тую
хто мав машину, брали.
Там ще люди городину
нею поливали.

Покрутила головою,
собачок підізвала.
Бо без них іти в обхід-
толку буде мало.

Аж тут гавкіт підняли
усі собаки зразу.
Й подалися до кущів.
там хтось рачки лазив.

Засвітила ліхтарика,
що взяла з собою.
І кричить-"Ану, вилазьте!
Бо я маю зброю!"

Запихнула в карман руку,
вистромила пальця.
А він стирчить, наче дуло-
"Устрелю засранця!"

Один злодій як побачив-
зразу ноги в руки!
Бо ще встрелить клята баба.
Що їй чужі муки?

Другий теж упав на ноги,
та й тихо лопоче-
"Відпустіть мене, будь ласка!
Я додому хочу!

Ми тут труби порізали,
думали- іржаві!"
А вона йому- "Ти ж- злодій!
Обікрав державу!"

Тут і хлопці позбігались,
що в гаражах пили.
Як побачив він ту силу-
аж штани спітніли!

А тим хлопцям, що на крики
всі поприбігали,
мабуть, років так по тридцять...
до ста не хватало.

Ходять уже у валянках,
як чукчі не миті.
І такі усі "моторні",
як наче побиті!

Вискочив вор із кущів,
та чимдуж тікати!
Бо за іржаві труби ті
посадять за грати!

То ж стережіться, всі злодюжки
і вся шайка ваша!
Бо тут чатує зі зброєю
"омоновка" наша!

А якби на нашу землю
прийшла вража сила,
то вона б і німців тих
усіх переловила!