Між нашу одність струменить життя ріка,
нас розділяє й ширшає щомиті:
несе літак, ледь видний у блакиті, -
ти зором проводжаєш літака;
а завтрє - юнок плечі непокриті
із неї зринуть;
Амазонку з себе вдасть
позавтру і узве далеким краєм…
Страхуючи, я линву попускаю,
Всі двері - навстіж...
…може …відкілясь…
І календар горну, й кляну шахрайку.
Переспів твору пані Вікторії Роше. Оригінал:
https://sites.google.com/site/victoriaroshe/synu/-32
До сина. Викторианские переводы. 9
© Copyright: Катерина Стрельникова, 2009
Свидетельство о публикации №109122501439
Свидетельство о публикации №109122501439
Рецензии