выбор

вибір

«Ти зможеш мені допомогти? Справді? Чи ти просто говориш це, щоб я був спокійним?» - такі думки завжди прокидаються коли боїшся зробити щось погане. Ніби біля тебе є людина, якій ти можеш довіритися. Ніби поряд з тобою насправді усе життя подорожує ангел охоронець – істота, яка спрямовує тебе, яка допомагає тобі вибрати… це з одного боку. По ліве плече твоє іде ангел, а з правого боку біля тебе завжди стоїть демон, котрий також має на тебе значний вплив. Обидва з тобою ведуть бесіди, обидва радять тобі як ти міг би поступити, але вибір залишається за тобою…ти сам вибираєш. І ЦЕ НАЙГІРШЕ!!! Бо навіть звинуватити ти не маєш кого. Тільки самого себе. Коли приходить відчай. Коли ти просто втомився і хочеш перепочити, то звертаєшся до своїх радників.

Життя важлива штука. Гра, в якій ти граєш головну роль, так ще й можеш дописувати свій сценарій, і зіграти те що хочеш тільки ти. Але гра рано чи пізно стає нудною, і не потрібною тобі більше. Друзі, яких ти бачиш кожен день не можуть сказати тобі щось нове, бо їм написані саме такі репліки. Батьки також дуже досконало вивчили свою роль і ніяк не можуть перегорнути сторінку і побачити, що це ще не все, що вони можуть зробити. Твоя дівчина, яка впевнена, що ти ніколи її не покинеш, тому що не маєш на це право, бо така твоя роль щодо неї. Світ став зовсім не цікавий, ніби застаріла комп’ютерна гра, усі рівні якої ти уже пройшов, а якщо й ні, то вже втратив інтерес до неї, бо надто довго її грав.
Ось тоді мимоволі ти опиняєшся на мості, дивишся в низ і думаєш: «Чи не стрибнути? Я і так нічого не втрачаю…Чи не так?». Тоді і появляються твої два радники і починається розмова.
1-ий говорить:
- стрибай. Ти нічого не втратиш. В переді тебе нічого не чекає, тільки ще більше розчарування.
- але все може змінитися. Хіба не так? Я можу змінити своє життя. – відповідаєш ти і чекаєш допомоги від іншого.
- так ти можеш змінити своє життя. Звичайно, якщо захочеш цього. – обізвався   2-ий радник.
Незначна хвилина і ти обертаєшся. Йдеш додому впевнений, що зміниш своє життя. Що відчуєш щастя і забудеш про весь відчай і розчарування. Ти абсолютно впевнений, що прийняв рішення правильне. Впевнений, що послухав ангела, а не демона. Але звідки тобі це знати. За стільки років ти ж так і не навчився їх розрізняти. Чому ти так впевнений, що це був саме ангел???

Проходить час ти уже подорослішав. З того часу як стояв на мості і думав про самогубство пройшло 3 роки. Ти змужнів, став мужчиною. Проблеми твої стали більшими і значнішими. Ти уже не граєш роль в спектаклі, ти уже повноцінно живеш, сам вирішуєш, що тобі робити а що ні. Ти змінився, навчився любити, любити своє життя. І всьо класно. Ти крутий чувак, який сам себе забезпечує і ні від кого не залежить. Але в деякий момент ти розумієш, що лишився сам, поза тим життям, яким живуть інші… ти самітник, нікому не потрібний, як і тобі ніхто не потрібний. На деякий час ти знайшов сенс свого життя, і все було б чудово, якби не так погано. І ти розуміє, що все чим ти жив раніше не має ніякого значення, тай життя твоє також нічого цінного собою не представляє. Тоді ти опиняєшся на даху 9-ти поверхового будинку ( в дитинстві колись з друзями там лазив), і знову постає питання: «А чи не стрибнути?», і знову на допомогу приходять твої радники.
- Тобі ще рано покидати цей світ, старий. У тебе з того часу з’явилася нова дорога, яку ти сам зумів собі придумати. – сказав це той, 1-ий радник, який там на мості говорив стрибати.
- Ні ти уже спробував пожити інакше. І це нічого тобі не дало. Ти слабак, думаю, що тобі пора закінчувати з цим. – підказував 2-ий.
- Подумай добре, адже дороги назад не буде. Якщо ти підеш звідси і не стрибнеш, ти ще зможеш сюди повернутися, а от якщо стрибнеш, то уже не повернешся. – переконував 1-ий.
- Не обманюй себе вона до тебе не повернеться, адже ти тут через неї.
- У тебе є шанс. Не вона так інша.
- Ти скоро полетиш з роботи, бо став невідповідальним, а по підприємству йде скорочення кадрів.
- Ти можеш знайти іншу роботу, ти навчився боротися з своєю долею.
- Але ж ти минулого разу говорив мені стрибати, - звернувся ти до 1-го, - А ти навпаки говорив ще пожити.
- Часи міняються, синку! Та й ти змінився. – сказав 2-ий
- Саме так. – погодився перший
- То що ж мені робити?!! – майже благально звертаєшся до своїх радників.
- Вирішуй сам.
І ти знову сам і вибір за тобою. Ти збираєшся з духом, відчуваєш полегшення. Вирішив зробити те, що 3 роки тому намагався зробити, але так і не зміг. Ти таки стрибнув.
А в дома твій телефон розривається. В результаті на автовідповідачу 2 важливі повідомлення. Одне від твоєї дівчина, з якою ти на передодні посварився, вона повідомляє, що тільки недавно получила твій лист, і любить тебе, так ще й чекає від тебе малюка. Інше від шефа, який таки і вирішив тебе позбутися з свого офісу і перевести на інший підрозділ.
Тепер ти мав, що втрачати. Тоді, 3 роки тому – ні.
 І цього разу ти послухався свого, на твою думку, ангела. Та чи був він ангелом.

………………………………………………………………………………………………………

Чи завжди ми робимо правильний вибір, щодо нашого життя? Може той ангел, що живе в нас, і не є ангел, а демон – не демон? Чи можемо ми втрати зараз більше ніж пізніше, коли будемо зовсім не такі?

Зараз мені 17 років. Чи  не буду я потім жаліти, що в якийсь момент не зробила того чого моє серце тоді так прагнуло???
05.10.2007р.