Лукавий шепіт у волоссі,
Зрадливий подих на устах.
В моєму серці купа злості,
Від неї аж зриває дах…
Життя наповнене тобою,
І повен кубок сліз моїх.
Усе змішалось з пустотою
Й не прийнятий солодкий гріх.
Душа ненавистю кричить
І біль пульсує у висках.
Моя любов розвіялась у мить,
Лишивши клапоть розпачу і страх.
Самотність втілена в життя
Із відчаєм розмову провела…
Краде моє сиве майбуття
Останній подих, але я жива…
Жорстокість світиться в очах,
Надію залишивши у пітьмі.
В усмішці потерпаю крах
І смуток здавлюю на дні.
печаль
© Copyright: Лана Сон, 2009
Свидетельство о публикации №109122407198
Свидетельство о публикации №109122407198
Рецензии