Не та…
Ідуть літа… і все минає,
І я уже далеко не дитя!
Мене нестримний час втрачає,
Кидає у провалля небуття!
Життя все мчить, не оглядаючись:
Позаду залишилась я одна.
А доля спить все сподіваючись,
Що я врятуюся сама.
Невже так важко зрозуміти,
(що)Я не сміливець, не герой.
Чому не хочете мені простити?
Чому не звели наших доль?
Я так люблю його, а він
Не знає про моє існування,
І бьє уже останній дзвін,
А залишилися одні страждання…
Ідуть літа… і все минає,
І я уже не та…
Мене Великий час кидає…
Ідуть роки, рахуються літа.
не та
© Copyright: Лана Сон, 2009
Свидетельство о публикации №109122407141
Свидетельство о публикации №109122407141
Рецензии