Проскомидія дощу, блаженства сходи,
на небеснім дискосі уламки блискавиць.
Оглашенною ся тиша з нас виходить
залягає в студнях аби зріти горілиць.
Літургійний переспів у антифоні,
в перевеслах вітру – падолистові снопи.
Проростає в землю святість, що хоронім,
розчиняє згустки перевтоми та ропи.
Ся дотична вічності вода – у трубах,
дзвін у скронях студить і зціляє тіла храм.
Не зосталося в душі сухого руба,
де і дратва нерва, і прошито долю нам.
22 Грудня 2009
Проскомидiя дощу
© Copyright: Юрий Лазирко, 2009
Свидетельство о публикации №109122208023
Свидетельство о публикации №109122208023
Рецензии