Завжди він поспішає проминути,
Нікого не чекає і не чує,
В його обличчі- щастя й дикий смуток,
Він не сміється, а завжди сумує.
Він, як ніхто, чудово розуміє,
Що все мине, всіх швидкоплинність згубить,
Помруть усі, лиш виживе надія...
Залишаться лиш ті, хто дійсно любить!!!
Сльозою по щоці- і в невідомість,
Туди, де вже не буде більше нас.
Не встигнемо ні ми, ні наша совість,
Бо не чекає він нікого,- гордий час.
Час
© Copyright: Сиена Ларса, 2009
Свидетельство о публикации №109121905117
Свидетельство о публикации №109121905117
Рецензии