Читаю вірші... Перечитую ізнов.
І кожен раз, мов в перше, відкриваю
Джерельну у душі твоїй любов.
Пісенну, наче бризки водограю.
Коли прийшла вона? В які часи
Торкнула ніжне серце первозданням?
Щоб світ здригнувся в крапельках роси
Неперевершено високого кохання.
Цей щедрий дар - Господня благодать.
Вона під серцем матері ясніла,
Щоб квіти слів в поезіі вплітать
І до високостей здіймати крила.
Люби! Кохайся!А веснянок білий цвіт,
Що пелюстками впав на твої скроні -
Благословення Боже славних літ,
Перлинки щастя у твоїх долонях.
До поета
© Copyright: Валентина Осипенко, 2009
Свидетельство о публикации №109121808603
Свидетельство о публикации №109121808603
Рецензии